Колишня Парафіальний храм “Народження Діви Марії” та “святого Антонія Падуанського”.    

у 1548-му році. Всі витрати з будовою покрила княжна Беата Острогська (Косьтєлєцка) – дочка польського короля Зигмунта І.  Цей храм знищили татари в 70-х роках XVI століття.      Однак у 1606 році княжна Анна Острогська (Штенберг), дружина волинського воєводи розпочала будову нової, дерев’яної святині. Також княжна віддала для потреб парафії село Тютьковичі. Цю дотацію збільшила у 1647 р.графиня Катерина Замойська (Острогська). Місцевий настоятель Юзеф Пасіковський розпочав у 1773 р. будову нового, тепер вже мурованого, храму. Будова тривала 40 років. Роботи закінчелись у 1813 р. Через болотисту місцевість святині загрожувало руйнування і тому молитви та Месси було перенесено храму святого Йосипа, який виконував роль цвинтарної каплиці.      У 1839 р. російська влада замкнула церкву, котра продовжуала руйнуватися… У 1858р. з ініціативи князя Казимира Любомирського розпочалася бдова нової кам’яної святині, однак царська влада не допустила до завершення робіт. Багато старань було докладено для того щоб відновити будівничі роботи і вже у 1897-1899рр. завершено будівництво цегляного храму в неоготичному стилі. Керував будівництвом Константин Войцеховський, фінансував князь Роман Сангушко зі Славути. Настоятелем парафії був тоді Томаш Чайковський. Збудований новий храм було консекровано у 1922-му році єпископом Ігнатієм Дубовським. У 1927р. святиню було оздоблено поліхромією (майстер К. Політинський). Тоді ж були всановлені вітражі. В боковій наві був розміщений образ Матері Божої, який пожертвував у 1650р. Ян Чарнокозіч – львівський гончар. У іншій наві був образ і вівтар св. Антонія Падуанського. У закристії (ризниці) до війни висіли портрети доброчинців святині. Всередині були епітафії родини Любомирських (серед них і Казимира – композитора). У підземеллях святині знаходилися “гробниці” Любомирських (серед них і казначея Юзефа та його дружини Людвігі Сосновської, яку кохав Тадеуш Костюшко).      У 1938 р. рівненська парафія нараховувала 8500 осіб. До неї належали такі місцини: Рівне, Бармаки, Басів Кут, Боярка, Цегельня, Вокзал, Галлєрувка, Ядвіполь, Ясенінічі, Каролув, Карпилівка, Колоденка. Кринебель, Сосенки, Ставки, Тютьковичі, Тинне, Вандопіль, Верхівка, Золотіїв.    У 1939р. настоятелем парафії був декан о. Людвіг Сиревич (1889-1914-1947).    У 1943р. на території парафії загинуло багато мирного населення (здебільшого польського походження) від рук бандерівців.      Після 1945р. більше десяти років настоятелем парафії був о. Серафин Кашуба.  У 1958р. радянська влада святиню замкнула. Отця Кашубу почали переслідувати і він був змушений залишити Рівне. Святиню розкрали і частково зруйнували. Були зняті вурхівки двух веж. У церкві розмістилася “Зала камерної та органної музики” та інтернет-клуб “Глобус”. Час від часу в будівлю святині використовує для зібрань одна з протестантських громад.